проламувати

ПРОЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Те саме, що проло́млювати 1.

У надрах гір проламують [будівники] тунелі, Для колії зрівняли сірий брук (П. Дорошко);

Пройти в двері – немислима річ; проламати муровані стіни – ще більше неможлива річ, зостається тільки продухвина (Г. Хоткевич);

– Хто тут грюкає? – Це я... Семен... Крижиною проламало стіну... затоплює водою млин (А. Шиян);

// Прорубувати отвір для дверей, вікна і т. ін.

[Анушку (вказуючи на приміщення клубу):] Всередині там треба розгородити так, щоб вийшов мені кабінет, вам – казарма, а туди он проламаємо двері і прибудуємо камеру для ув'язнених (О. Гончар);

// тільки док. Зробити непридатним для використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін.; зламати.

– Гарну дочку викохав Ґудзь. Недаром він її на запорах держав... Хорошу... Коли б був знав, проламав би й ті запори та вкрав (Панас Мирний);

Він хоче зробитися незримим, хоче зійти парою, ввійти в землю або проламати головою двері, щоб тільки тут не бути (П. Колесник).

2. Прокладаючи шлях, дорогу, із зусиллям долати перешкоди.

Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! Вергав, вергав, аж утомився – пішов, напився води, як зачав знову ламати! .. От-от стежечку проламає! (з казки).

3. тільки док., також без дод. Ламати якийсь час.

Проламувати стіну цілий день.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

проламувати

Значення в інших словниках