проламувати

ПРОБИВА́ТИ (ударами, натиском утворювати в чомусь отвір, рану, прохід тощо), ПРОЛО́МЛЮВАТИ (ПРОЛА́МУВАТИ), ПРОШИБА́ТИ розм.; ПРОСА́ДЖУВАТИ, ПРОВА́ЛЮВАТИ (докладаючи великих зусиль); ПРОТИКА́ТИ, ТАРА́НИТИ, ПРОСТРО́МЛЮВАТИ, ПРОТАРА́НЮВАТИ, ПРОШИВА́ТИ, ПРОСІКАТИ (наскрізь). — Док.: проби́ти, проломи́ти (пролама́ти), прошиби́ти, просади́ти, провали́ти, проткну́ти, протаранити, простромити, проши́ти, просікти́. Пробиваю кригу в грудні, Аби скупатися в ріці (Т. Осьмачка); — Народ висадив браму і проломив стіну! — крикнули в палаці (І. Нечуй-Левицький); Він хоче зробитися незримим, хоче зійти парою, ввійти в землю або проламати головою двері, щоб тільки тут не бути (П. Колесник); — Танцює так (дід), що аж хата тремтить. Не повірите, така сила, що дошку в підлозі просадив (Ю. Збанацький); Маєш клопіт — заганяй обох (дітей) на піч, напувай пареним молоком з овечим лоєм та ще пильнуй, щоб і череня не провалили (Григорій Тютюнник); — Я.. кинувся на нього з шаблею, простромивши йому живіт з такою силою, що наш мучитель перекинувся на палубу (Вал. Шевчук); Льотка як зачавуниться, то біда! Шість чоловік беремось і "бараном" таранимо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Вертів (Сергій) бур і бив балдою, бив до нестями, ніби своїми ударами хотів вгамувати біль і протаранити скелю, що закривала світ (Г. Коцюба).

ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.; ТОПТА́ТИ, ПРОТО́ПТУВАТИ, УТО́ПТУВАТИ (ВТО́ПТУВАТИ), ВИТО́ПТУВАТИ (часто ходячи); ПРОЛА́МУВАТИ, ПРОЛО́МЛЮВАТИ (із зусиллям; долаючи перешкоди); ПРОКИДА́ТИ, ПРОРІЗА́ТИ (ПРОРІ́ЗУВАТИ) (відкидаючи щось, розчищаючи). — Док.: прокла́сти, проложи́ти розм. проторува́ти, уторува́ти (вторува́ти), уби́ти (вби́ти), проби́ти, провести́, проте́рти, утопта́ти (втопта́ти), протопта́ти, ви́топтати, ви́тупати розм. пролама́ти, проломи́ти, проки́дати, проки́нути́, прорі́зати. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет, так що ніяк не можна було тудою прокласти шлях (І. Нечуй-Левицький); Василь перший кинувся проложити дорогу, — та так нічого і не зробив (Панас Мирний); Доріжку до троянди уторовує той, хто її прищепив (М. Томчаній); (Річард:) Ти ж певне довго проблукав у пущі? Тяжка дорога? (Джонатан:) Ні, тепер не дуже, за стільки часу вторували люди (Леся Українка); Ти до мене, молодої, чорну стежечку убив (пісня); Похмурі сосни-велетні суворо дивилися на чотирьох комсомольців, що вперто пробивали собі шлях у дикі нетрі (О. Донченко); Зима була, замерз зелений Сян, І по блискучім ледовім помості Гладкий протерли шлях мужицькі сани (І. Франко); На кожнім кроці здається тобі, що от натрапив на стежку, а стежки тут зроду не було, Та й хто її топтав би? (Г. Хоткевич); До твого омріяного дому, Де колись ти винесла води, Три весни шукав я путь знайому, Три зими протоптував сліди (В. Бичко); Втоптала стежку (титарівна) на могилу, Все виглядать його ходила (Т. Шевченко); Тут я всі стежечки витоптав (С. Журахович); Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Словник Б. Грінченка); Вергав, вергав (ведмідь), аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!.. От-от стежечку проламає! (казка); Почув цю звістку Йван, панотців наймит, та й обібрався проломити Славкові дорогу (Лесь Мартович); Сніги впали великі, і Андрій радо прокидає од порога до воріт стежку (М. Коцюбинський); Псович.. зганяв од порога цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (В. Гжицький).