пролепетати
ПРОЛЕПЕТА́ТИ, ечу́, е́чеш, док., що і без дод.
Вимовити неправильно, нерозбірливо (про дітей).
Одарочка стала проти образу, пролепетала молитву і почала хреститись (Панас Мирний);
Свириду Яковлевичу не довелося пролепетати рідній матері свого найкращого слова: день його народження став днем її смерті (М. Стельмах);
// Проказати що-небудь невиразно через хвилювання, переляк, збентеження і т. ін.
– Замикайте все хоч на сотню замків, тільки не замикайте від мене своє серце, Христинко, – пролепетав парубок (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)