пролетарій
ПРОЛЕТА́РІЙ, я, ч., заст.
Те саме, що пролета́р.
На найнижчих лавках люди значніші, багатші, на середніх – люди середнього достатку, плебеї, на найвищих, крутих і тісних – простолюд, пролетарії (Леся Українка);
Вчора хлібороб, хазяїн, а сьогодні пролетарій – селянин неминуче попадає у ті сіті [капіталізму] й гине в нерівній боротьбі (М. Коцюбинський);
– То нехай ота біднота, оті пролетарії багатіють теж! – вигукнув хтось уїдливо з гурту заможних хазяїнів (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)