проложити

ПРОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., що, розм., рідко.

Те саме, що прокла́сти 3, 5.

– То поїдьмо удвох. Поїдьмо?! – і питалася і разом настоювала пишна Гамзиха. – Підожди, душко, дай дорогу проложити. Там такі нетрі! такі пущі! (Панас Мирний);

[Річард:] Геть! Розступіться, дайте шлях! Інакше, я сам собі дорогу проложу! Гей, стережіться! (Леся Українка);

Не з добра то хтось проложив пісню: “Мати наша, мати! Не журись ти нами” (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. проложити — проложи́ти дієслово доконаного виду прокласти розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. проложити — -ложу, -ложиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що прокласти 3), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проложити — ПРОКЛАДА́ТИ (дорогу, стежку — утворювати, йдучи, ходячи, їдучи, їздячи), ТОРУВА́ТИ, УТОРО́ВУВАТИ (ВТОРО́ВУВАТИ), УБИВА́ТИ (ВБИВА́ТИ), ПРОБИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОТИРА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. проложити — ПРОЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що прокла́сти 3, 5. — То поїдьмо удвох. Поїдьмо?! — і питалася і разом настоювала пишна Гамзиха. — Підожди, душко, дай дорогу проложити. Там такі нетрі! такі пущі!...  Словник української мови в 11 томах
5. проложити — Проложи́ти, -жу, -жиш гл. 1) = прокласти. Ніколи не звернемо з дороги, що ти нам, проложив єси. К. (О. 1861. III. 6). 2) — пісню. Сложить, сочинить пѣсню. Проложив їм пісню про Царя Наливая. К. ЦН. 307.  Словник української мови Грінченка