пролом
ПРОЛО́М, у, ч.
1. Дія за знач. проломи́ти, проло́млювати і проломи́тися, проло́млюватися.
Пролом стіни.
2. Проламаний отвір, зроблений прохід у чому-небудь, діра, продавлена, пробита в чомусь.
Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед ставу й заломився На тонкім льоду. Б'ються соцькі й розсильнії, Б'ються й рибаки, Водять шнури край пролому (С. Руданський);
Оточена з усіх боків гусарами, виїздить через пролом у стіні карета коронного гетьмана (Н. Рибак);
І раптом – тріск! І раптом – хиже рило [свині] Через пролом продерлося вперед, Звалило вулик І пірнуло в мед (В. Іванович);
Козаки рубали вози, розтягували їх і вривалися в утворені проломи (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)