пролом
ПРОЛО́М, у, ч.
1. Дія за знач. проломи́ти, проло́млювати і проломи́тися, проло́млюватися.
Пролом стіни.
2. Проламаний отвір, зроблений прохід у чому-небудь, діра, продавлена, пробита в чомусь.
Гнався постом засідатель На чиюсь біду. Серед ставу й заломився На тонкім льоду. Б’ються соцькі й розсильнії, Б’ються й рибаки, Водять шнури край пролому (Рудан., Тв., 1959, 162);
Оточена з усіх боків гусарами, виїздить через пролом у стіні карета коронного гетьмана (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 529);
І раптом — тріск! І раптом — хиже рило [свині] Через пролом продерлося вперед, Звалило вулик І пірнуло в мед (Іванович, Перебендя.., 1960, 92);
Козаки рубали вози, розтягували їх і вривалися в утворені проломи (Кач., II, 1958, 466).
Проби́ти (зроби́ти, ви́бити і т. ін.) проло́м у чому — нанести серйозний удар чому-небудь, підірвати основи чогось.
Щасливий благовіст часу — громовий удар дзвону Жовтневої революції в Росії — сколихнув світ. Одним могутнім ударом було пробито пролом у міжнародному фронті однодумців-багатіїв (Чаб., Шляхами.., 1961, 132);
Її [Великої Жовтневої соціалістичної революції] величезне міжнародне значення полягає в тому, що робітничий клас Росії перший зробив пролом у світовій системі імперіалізму (Іст. УРСР, II, 1957, 59);
1848 рік стряс той штучний будинок мудрого політика [Меттерніха], вибив пролом в мурі, і хвиля свіжого, революційного духу вдарила на Австрію (Фр., Публіцистика, 1953, 6).
Словник української мови (СУМ-11)