пролопотіти
ПРОЛОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, розм.
Док. до лопоті́ти.
Ганна, як була, в одній сорочці пролопотіла босими ногами по холодній підлозі до вікна (В. Козаченко);
Двоє хлопців із левади з зеленню пролопотіли до сарая, де кролі живуть (А. Головко);
У відчинене вікно залетів яскраво-барвистий метелик. Тихо пролопотів ніжними крильцями по хаті, вдарився об скло напільного вікна (І. Цюпа);
Пролопотіли, проспівали пташині крила.., солодко завели свою музику жаби, притягаючи до землі дощові хмари (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)