промацувати
ПРОМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМА́ЦАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Мацаючи, виявляти що-небудь; перевіряти, досліджувати щось на дотик.
Доки гості вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли півкомори мішків та чемоданів. Йонька хазяйськи промацував їх пальцями, намагаючись зарані відгадати, що в них є (Григорій Тютюнник);
Ще раз появився Федір Іполитович: заклопотано постукав Черемашка по череву, довго промацував щось усередині й подався, нічого не сказавши (Ю. Шовкопляс);
// Відчувати що-небудь на дотик.
Здавалося, не словами звичайними людськими орудує він, а чимось таким опукуватим і міцним, що можна промацати пальцями... (І. Кириленко).
2. також без дод., перен., розм. Спостерігаючи, уважно придивляючись, створювати думку, уявлення про кого-, що-небудь.
Павло справляв на нього непогане враження. Однак на перші враження Гмиря не покладався. При кожній нагоді все промацував хлопця, чим він таки справді дихає, що воно за один (А. Головко);
Я зрозумів цей погляд, “Кирилівці” через нього [Козаченкова] мають намір промацати нас (І. Кулик);
// Обстежувати, пильно оглядати для того, щоб виявити що-небудь.
Ночами ворожі броньовики .. промацували степ прожекторами .. Моторошно ставало, коли лежиш, а неподалік ворог водить по степу своїми електричними очищами, мов яка-небудь фантастична потвора, що шукає й шукає жертв (О. Гончар);
// У розмові попередньо з'ясовувати, уточнювати для себе що-небудь.
– Може, ти Платоне, бригадиром став би? – промацує Коляда. – Ні, спасибі (М. Зарудний).
◇ Зондува́ти / позондува́ти (прозондува́ти, прома́цати, рідко прощу́пати) ґрунт див. зондува́ти;
(1) Прома́цувати / прома́цати очи́ма (по́глядом) кого, що – вдивляючись, вивчати кого-, що-небудь.
Данило помітив, як його промацував очима здоровий дядько (М. Стельмах);
Редактор довго промацував Ярослава поглядом (Ю. Мушкетик);
Лукан обома руками розгладив кущики вицвілого волосся, .. рудими очима промацав клас (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)