промерзати
ПРОМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОМЕ́РЗНУТИ, ПРОМЕ́РЗТИ, зну, знеш; мин. ч. проме́рз, ла, ло; док.
1. тільки 3 ос. Повністю або частково ставати мерзлим (у 1 знач.).
В добрі зими до самого споду Промерзала маленька ріка (Т. Масенко);
Вода встигла промерзнути до дна (О. Донченко);
Вся стіна нижче підвіконня бралася іскристим нальотом: вона наскрізь промерзла (Яків Баш).
2. Пройматися, бути пронизаним холодом; сильно мерзнути (у 2 знач.).
Большаков промок, промерз, від хвилювання і втоми його стало морозити (О. Бойченко);
// Гинути від сильного морозу.
Мороз стояв лютий. Жаба швидко промерзла і стала мов грудочка (О. Копиленко);
В полі промерзла билина. Осіннє стебло під ходою бринить (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)