промигтіти
ПРОМИГТІ́ТИ, ти́ть.
Док. до мигті́ти.
Швидко-швиденько бігли коні, – тільки в очах усе теє промигтіло (Марко Вовчок);
Два рідні брати стояли один проти одного, як чужі. Один полонений, другий вільний. Але в їх серцях забилося щось рідне. В головах промигтіли давні-давні спогади (Мирослав Ірчан).
Словник української мови (СУМ-20)