промовлений
ПРОМО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до промо́вити.
Потайні, світлі й добрі думки, як птиці-горлиці, немовби нашіптували їй: .. “Ти матимеш сина чи дочку... Маленькі теплі, пахучі рученята обіймуть тебе за шию, і з вуст, ніжних і чистих, як пелюстки ранньої квітки, ти почуєш промовлене до тебе перше слово ”мамо“ (А. Шиян);
// промо́влено, безос. пред.
Маруся й Ломицький увійшли в столову [їдальню]. Стара глянула на їх і про все догадалась... Вона догадалась, що велике слово про любов вже було промовлено між ними (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)