промовка
ПРОМО́ВКА, и, ж.
Розмова, бесіда.
– От тобі на! – сказала Онися, заглядаючи в вікно, – за вовка промовка, а вовк у хату (І. Нечуй-Левицький);
// Те саме, що при́мо́вка.
Отак на всі лади вигукуючи промовку Федора Федосійовича, хлопець благополучно зійшов і додолу (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)