промовка
ПРОМО́ВКА, и, ж. Розмова, бесіда.
— От тобі на! — сказала Онися, заглядаючи в вікно, — за вовка промовка, а вовк у хату (Н.-Лев., III, 1956, 14);
// Те саме, що при́мо́вка.
Отак на всі лади вигукуючи промовку Федора Федосійовича, хлопець благополучно зійшов і додолу (Вол., Наддн. висоти, 1953, 28).
Словник української мови (СУМ-11)