промугикати

ПРОМУГИ́КАТИ, промуги́каю, промуги́каєш і промуги́чу, промуги́чеш, що і без прям. дод.

Док. до муги́кати.

Часом вони тихенько, самі собі наспівували пісень. Федір промугикав досить-таки приємним голоском майже всі чернігівські пісні, ті, які чув од матері, які співала молодь на вечорницях (Ю. Збанацький);

– Он же постіль гуляє. Вилізь, роздінься та й лягай... – Гее... не лізь... – промугикав Яків (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. промугикати — промуги́кати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. промугикати — промугикаю, промугикаєш і промугичу, промугичеш, перех. і неперех. Док. до мугикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. промугикати — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю.  Словник синонімів української мови
4. промугикати — ПРОМУГИ́КАТИ, промуги́каю, промуги́каєш і промуги́чу, промуги́чеш, перех. і неперех. Док. до муги́кати. Часом вони тихенько, самі собі наспівували пісень.  Словник української мови в 11 томах
5. промугикати — Промугикати, -каю, -єш гл. Пропѣть подъ носъ, промурлыкать.  Словник української мови Грінченка