промугикати
ПРОМУГИ́КАТИ, промуги́каю, промуги́каєш і промуги́чу, промуги́чеш, перех. і неперех. Док. до муги́кати.
Часом вони тихенько, самі собі наспівували пісень. Федір промугикав досить-таки приємним голоском майже всі чернігівські пісні, ті, які чув од матері, які співала молодь на вечорницях (Збан., Сеспель, 1961, 134);
— Он же постіль гуляє. Вилізь, роздінься та й лягай… — Гее… не лізь… — промугикав Яків (Мирний, І, 1954, 209).
Словник української мови (СУМ-11)