1. Словник української мови в 11 томах

промугикати

ПРОМУГИ́КАТИ, промуги́каю, промуги́каєш і промуги́чу, промуги́чеш, перех. і неперех. Док. до муги́кати.

Часом вони тихенько, самі собі наспівували пісень. Федір промугикав досить-таки приємним голоском майже всі чернігівські пісні, ті, які чув од матері, які співала молодь на вечорницях (Збан., Сеспель, 1961, 134);

— Он же постіль гуляє. Вилізь, роздінься та й лягай… — Гее… не лізь… — промугикав Яків (Мирний, І, 1954, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. промугикати — промуги́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. промугикати — промугикаю, промугикаєш і промугичу, промугичеш, перех. і неперех. Док. до мугикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. промугикати — ПРОМУГИ́КАТИ, промуги́каю, промуги́каєш і промуги́чу, промуги́чеш, що і без прям. дод. Док. до муги́кати. Часом вони тихенько, самі собі наспівували пісень. Словник української мови у 20 томах
  4. промугикати — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Словник синонімів української мови
  5. промугикати — Промугикати, -каю, -єш гл. Пропѣть подъ носъ, промурлыкать. Словник української мови Грінченка