промучитися
ПРОМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.
Мучитися якийсь час; страждати.
Три годи, як три дні, промучивсь я в проклятій неволі, на турецькій каторзі, на тих безбожних галерах (П. Куліш);
Не прожила я з тобою п'ятнадцять літ [років], а промучилась (В. Малик);
// Довго хворіти.
Хоч славнозвісний професор передбачав смерть у найближчі години, Аркадій промучився майже п'ять днів (Ірина Вільде);
// Зазнати горя, страждань у неволі.
Вона вернулася до тюрми, щоб скинути арештантську одежу, і скоро дійшла до свого місця, що на йому промучилась, убиваючи своє тіло і душу п'ять місяців, упала і не могла встати (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)