пронаймитувати

ПРОНАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Наймитувати якийсь час.

Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (О. Гончар);

Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пронаймитувати — пронаймитува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пронаймитувати — -ую, -уєш, док. Наймитувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пронаймитувати — ПРОНАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Наймитувати якийсь час. Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (Гончар, III, 1959, 384); Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (Стельмах, II, 1962, 11).  Словник української мови в 11 томах