1. Словник української мови у 20 томах

пронаймитувати

ПРОНАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Наймитувати якийсь час.

Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (О. Гончар);

Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пронаймитувати — пронаймитува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пронаймитувати — -ую, -уєш, док. Наймитувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пронаймитувати — ПРОНАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Наймитувати якийсь час. Пронаймитувавши півжиття по маєтках румунських землевласників, він ще й досі не цілком звикся із своїм становищем (Гончар, III, 1959, 384); Кушнір у його батька своє дитинство пронаймитував (Стельмах, II, 1962, 11). Словник української мови в 11 томах