пропалий
ПРОПА́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до пропа́сти.
Поки що усмішки на юнацьких обличчях [студентів] і жарти на вустах, а її розпалена материнська уява вже бачить їх в крові, на операційних столах, вже це йдуть повз неї то вбиті, то поранені, то пропалі безвісти, то гинучі в концтаборах... (О. Гончар);
// у знач. прикм.
Про пропалий міх із кукурудзою перестали говорити (О. Кобилянська);
// у знач. ім. пропа́ле, лого, с. Те саме, що пропа́жа 2.
Все пропало, – а пропале Ніщо в пісні й споминати (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)