пропалений
ПРОПА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пропали́ти.
Стіл був покритий шматком червоної матерії з багатьма чорнильними плямами, подекуди пропаленої то сірником, то цигаркою (Л. Дмитерко);
Земля була простріляна, пропалена, поорана снарядами і бомбами, всіяна осколками (С. Журахович);
Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (О. Гончар);
* Образно. Лишав за спиною щось голубливе, тихе й ступав у невідомість, пропалену до дна спекотним, що буває рідко осінньої пори, сонцем. Я мовби одривав душу од чогось, і на ній лишалися ранки й проступала кров (Ю. Мушкетик);
// у знач. прикм.
Коло .. повалених стін стояв дід, без шапки, з пропаленою сорочкою, і мовчав. Вітер несміло, боязко гравсь його сивим чубом (В. Винниченко);
Вона вчить, як залатати пропалену шинелю (М. Хвильовий);
* У порівн. – Він кашляє, і в його грудях булькоче, неначе в пропалених ковальських міхах (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)