пропахлий
ПРОПА́ХЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до пропа́хнути.
Двері прочинились, і Кирило Сидоренко зайшов у тиху, теплу, якимись травами, ромашкою і ладаном пропахлу кімнату баби Анастасії (В. Собко);
Пасєков упав у пилюгу й притулився головою до гарячого, пропахлого бензином і асфальтом ската (Л. Первомайський);
Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя (І. Муратов);
* Образно. Стріляний, пропахлий смертями воїн потер рукою щемлячі очі над тихою пустельною рікою (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)