проперчений

ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до проперчи́ти;

// у знач. прикм.

Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. проперчений — пропе́рчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проперчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до проперчити. || проперчено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проперчений — ПРОПЕ́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проперчи́ти; // У знач. прикм. Посолив я, як ото мені і радили. Добре поперчив і добре й гірчицею помастив. Надрукували мій фейлетон. Як почали ж тоді проперчені персонажі та мене самого гіркими словами пропарювати (Ковінька, Кутя.., 1960, 59).  Словник української мови в 11 томах