пропивати
ПРОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., що і без дод.
1. Витрачати на розпивання алкогольних напоїв все або багато чого-небудь (гроші, майно і т. ін.).
Пропила я з кумами всі гроші, що заробила, а далі почала пропивати одежу в скрині (І. Нечуй-Левицький);
[Гайдамака:] Далебі, дав би карбованця, якби був не пропив учора! (Т. Шевченко);
Черевики Рубін заробив у радгоспі, але батько в останній день украв і пропив (І. Сенченко);
– В палаці пана пропивають нашу землю мирові посередники (М. Стельмах);
// Втрачати внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв (природний голос, натуральний колір обличчя і т. ін.).
До чого ж ти, Ганно, дійшла, з ким свою долю зв'язала? Ще ніби недавно поряд з Вутанькою у церкві на хорах співала, чисте сопрано було, а тепер, мабуть, і голос пропила, охрипла від куркульських смердючих самогонів... (О. Гончар).
2. За старовинним звичаєм – завершувати сватання розпиванням алкогольних напоїв.
Її іще нерозквітла молодість в думках соромливо горнулася да бідного Мирона Величка, який жив на поденщині з косовиці і замолоту, а пропили її за дукача Плачинду (М. Стельмах).
3. тільки док. Пити якийсь час.
◇ (1) Пропива́ти / пропи́ти го́лову (ро́зум) – шкодити собі або справі, вживаючи багато алкогольних напоїв.
– А в цілому, а в середнім – Голови не пропива [Лиходід]! Хоч колгосп не був переднім, Та і заднім не бува (С. Олійник);
[Микита:] Тітко, чи нема у вас чарки горілки? [Морозиха:] Та в тебе й так хмелю того повно в голові. [Микита (сів за стіл):] Не бійтесь, я розуму не проп'ю (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)