пропивати

ПРОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПИ́ТИ, п'ю́, п'є́ш, док., що і без дод.

1. Витрачати на розпивання алкогольних напоїв все або багато чого-небудь (гроші, майно і т. ін.).

Пропила я з кумами всі гроші, що заробила, а далі почала пропивати одежу в скрині (І. Нечуй-Левицький);

[Гайдамака:] Далебі, дав би карбованця, якби був не пропив учора! (Т. Шевченко);

Черевики Рубін заробив у радгоспі, але батько в останній день украв і пропив (І. Сенченко);

– В палаці пана пропивають нашу землю мирові посередники (М. Стельмах);

// Втрачати внаслідок надмірного вживання алкогольних напоїв (природний голос, натуральний колір обличчя і т. ін.).

До чого ж ти, Ганно, дійшла, з ким свою долю зв'язала? Ще ніби недавно поряд з Вутанькою у церкві на хорах співала, чисте сопрано було, а тепер, мабуть, і голос пропила, охрипла від куркульських смердючих самогонів... (О. Гончар).

2. За старовинним звичаєм – завершувати сватання розпиванням алкогольних напоїв.

Її іще нерозквітла молодість в думках соромливо горнулася да бідного Мирона Величка, який жив на поденщині з косовиці і замолоту, а пропили її за дукача Плачинду (М. Стельмах).

3. тільки док. Пити якийсь час.

◇ (1) Пропива́ти / пропи́ти го́лову (ро́зум) – шкодити собі або справі, вживаючи багато алкогольних напоїв.

– А в цілому, а в середнім – Голови не пропива [Лиходід]! Хоч колгосп не був переднім, Та і заднім не бува (С. Олійник);

[Микита:] Тітко, чи нема у вас чарки горілки? [Морозиха:] Та в тебе й так хмелю того повно в голові. [Микита (сів за стіл):] Не бійтесь, я розуму не проп'ю (М. Кропивницький).