пропитий
ПРОПИ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пропи́ти;
// у знач. прикм.
Сидячи в своєму кабінеті, Сиволап передав по телефону через диспетчера, щоб Соя негайно прибув до нього .. – Щось негайне? – Так, негайне, – промовив Сиволап хрипким, пропитим і прокуреним голосом (Д. Ткач);
В кімнату швидко вскочив рослий чоловік років тридцяти з тінями пропитої вроди на брезклому обличчі (М. Стельмах);
Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)