пропищати

ПРОПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док.

1. що і без прям. дод. Док. до пища́ти.

Двері знову пропищали пронизливо, закашлявся старий (Ю. Збанацький);

– Ти змерзла? – обернувся він до білявої панійки, що йшла з ним під руку. Пані та щось пропищала (Панас Мирний);

– Поверни мою вечерю! – пропищав П'ятниця (Ю. Збанацький).

2. Пищати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. пропищати — пропища́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пропищати — -щу, -щиш, док. 1》 перех. і неперех. Док. до пищати. 2》 неперех. Пищати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пропищати — ПРОПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док. 1. перех. і неперех. Док. до пища́ти. Двері знову пропищали пронизливо, закашлявся старий (Збан., Єдина, 1959, 61); — Ти змерзла? — обернувся він до білявої панійки, що йшла з ним під руку.  Словник української мови в 11 томах
4. пропищати — Пропищати, -щу, -щи́ш гл. Пропищать.  Словник української мови Грінченка