пропливати
ПРОПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОПЛИВТИ́, ПРОПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док.
1. Пливучи, переміщатися в якому-небудь напрямку, десь, повз когось, щось і т. ін.
Зграйка золотих рибинок пропливала тихо, як у казковому царстві, і хтось невидимий заманював їх у чорну глибочінь і не повертав назад (Григорій Тютюнник);
Пропливають, сповнені плодами, На Херсон, на Київ кораблі (М. Нагнибіда);
Іще любив Левко проводити пароплави, особливо, коли вони пропливали повз їхнє село увечері чи вночі (О. Десняк);
Попри шум та гуркіт, пропливають [дельфіни] попід суднами й утікають в море (з наук.-попул. літ.);
Страх міцно полонив Сахно, .. цей чудернацький вартовий так незвичайно запобіг її замірові проплисти тунелем (Ю. Смолич);
Човен проплив під залізничним мостом наблизився до Китаєва (Ю. Хорунжий);
І ломачка, і тріска, мов кораблі, пропливли перед зором здовж і зникли. Усе пливе і все зникає (У. Самчук);
// перен. Плавно рухатися в повітрі.
Хмарки невеличкі набігали на місяць і пропливали далі (Б. Грінченко);
Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння (Ю. Збанацький);
На недосяжній висоті велично пропливали пелікани (з газ.);
Над самими хатами пропливає знайомий літак, заходячи на посадку (Ю. Яновський);
Раптом м'яч, відбитий нашим захистом, дивно проплив у повітрі через усе поле (Ю. Яновський);
Кран-жучок повів довгим хоботом, сіпнув один раз, другий, і раптом ящик з деревом проплив у повітрі (С. Журахович);
// перен. Здійснювати плавні танцювальні рухи, проходити плавною, граціозною ходою, повільно, плавно проїжджати і т. ін.
Часом, граціозно схиляючись під тягою повних води відер, павою пропливала струнка дівчина (М. Рильський);
То ніжна, то пристрасна мелодія вальсу колихала залу і з тихим шурхотом пропливали повз нас пара за парою (Ю. Смолич);
Поважно пропливали довгі тролейбуси з прозоро-бірюзовими широкими вікнами (Я. Гримайло);
Прикриваючи парою страви вид, м'який і білий.., вона проплила од порога до столу, мов літня хмара (М. Коцюбинський);
Легкими шорохами старомодної сукні пропливла в сусідню кімнату Копачиха... (Б. Антоненко-Давидович);
Гусаком проплив весь у чорному Ліфер, дивлячись згори вниз (М. Стельмах);
// перен. Переміщатися на чому-небудь, що плавно рухається.
Вона [Віта] повільно пропливала перед ним, сидячи в своїй кабіні (В. Собко);
Шостий раз уже пропливав я на мостику степового корабля по золотому хлібному полю (С. Олійник);
// перен. Про уявний рух предметів, повз які хто-, що-небудь плавно рухається.
За вікнами вагонів пропливали будинки, велетенські щогли електролінії високої напруги, вічнозелені високі сосни (І. Цюпа);
Вони пливли день, два, три, і Малуша увесь час із захопленням дивилась на береги, що стрічкою розмотувались перед нею, на городища, що з'являлись попереду, велично пропливали й залишались позаду (С. Скляренко);
Під крилом літака мій Чернігів проплив (О. Ющенко);
// перен. Виникати, проходити у пам'яті, свідомості (про думки, спогади, образи і т. ін.).
Він сидів на лаві біля столу, і перед ним востаннє пропливало все, що було в минулому (П. Кочура);
В холодних, як осінній туман, мареннях, в далеких видіннях пропливало її життя, і вся її життєва дорога була світлою, осяяною сонцем (Григорій Тютюнник);
В голові у нього .. проплив образ Сусанни, як вона слухає оповідання сина (М. Коцюбинський);
Може, вперше пропливло отак близько в думці чуже життя й заколотався чужою душою (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Весь песимізм старого, всі намальовані картини пропливли, як легкі хмарини під її гарячим сонцем, мигнули хвилевимитінями й зникли (В. Винниченко);
// перен. Зливаючись воєдино, розноситися, поширюватися навкруги (про звуки).
Оркестр грав в шпаркому темпі, і звуки його якось надто швидко пропливали вулицею (Ю. Смолич);
Раптом звідкилясь збоку поважно, й густо загув дзвін, важка хвиля звуків помалу й переливаючись, як довга смуга оксамиту, проплила над головою. За нею друга, третя (В. Винниченко).
2. що. Пливучи, залишати що-небудь позаду, минати щось.
– Заклятий острів перед нами, І ми його не минемо, Не пропливем нігде човнами, А на йому пропадемо (І. Котляревський);
Пропливши Нікополь, спостерігав, яке враження справляють різні обрубки плаву: пеньки у воді, колоди тощо (О. Довженко);
// Долати що-небудь уплав, перепливати щось із краю в край.
На стільці я їду по Сахарі, Пелікана з палички стріляю, Поринаю в піну Ніагари, Океан на трісці пропливаю (М. Рильський);
Ех, і славно з зерном на машині По шляхах промчати восени. На поромах пропливати ріки (М. Стельмах);
Я Волгу – від верхів'я до низин – проплив, узнав її у гордій славі (І. Гончаренко);
Я сходив твої рівнини, Я проплив твої моря (М. Нагнибіда);
* Образно. Моя кохана, єдина! Я пропливу цілий світ за тобою, я знайду тебе і визволю з неволі! (О. Бердник).
3. Долати плавом якусь відстань.
Тарас устигав роздягтися першим. Він так-сяк нав'язує на голову одежу і, коли ще все відділення на березі, пропливає метрів з десять (І. Багмут);
Влітку, під час спортивних змагань, Гейко проплив дванадцять миль (Д. Ткач);
Підраховано, що один кальмар, шукаючи їжі, може проплисти за 4 місяці близько 8000 кілометрів (з наук.-попул. літ.).
4. тільки док. Пливти якийсь час.
Вони [крижні] то пірнають у воду, то, пропливши трохи, ховають голови під крила, наче збираються спати (М. Стельмах).
5. перен. Проходити, минати (про час).
Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає (М. Рильський);
Здається, все шкільне життя пропливало мимо Олега, нічим його не зачіпаючи, нічим не хвилюючи (О. Донченко);
Днів скільки вже пропливло! (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)