проповзати

ПРОПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОПО́ВЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док.

1. Переміщатися повзком де-небудь, по поверхні чогось і т. ін. (про комах, плазунів).

Одразу хоче [дівча] оповісти усе: і як жук проповзав по дорозі, як черевичок у воду упав, і як скакали вівці з гори, а сонце світило поміж гіллям груші (Г. Хоткевич);

Вона побачила, як на траві біля своєї оселі, важко здригаючись, проповз на підігнутих ніжках джміль (М. Стельмах);

* Образно. Не проповзе гадюкою у житі війна до нас, – ми в цьому поклялись (В. Сосюра);

// перен. Повільно рухатися де-небудь, переміщатися через щось і т. ін. (про засоби пересування).

Селом проповзали обози, ішли військові частини (В. Козаченко);

Танки важкі проповзли край окопу (С. Крижанівський);

// перен. Повільно просуватися над ким-, чим-небудь (про хмари, туман і т. ін.).

Шпилі гір уже притрусило сніжком; .. блукали сірі осінні хмари; вони проповзали над лісами, чіпляючись за верховіття (С. Скляренко);

Не одна ще біла хмарка проповзе над верхом кичери, не один раз нагріється під сонцем і знов охолоне камінь коло потоку (Г. Хоткевич);

// перев. недок., перен. Ледь помітно звиватися (про стежку, річку і т. ін.).

Підносилися над селом дві великі гори, а між ними проповзала, мов вуж, вузесенька річечка (з газ.);

Стежка обминала сього поваленого велетня і проповзувала аж туди, де кінчився його пень (І. Франко).

2. Повзком пересуватися, переміщатися у якому-небудь напрямку, десь, повз когось, щось і т. ін. (про людей).

Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (М. Трублаїні);

Проповз по траншеї хлопець, розносячи патрони (Ю. Яновський);

// тільки док. Повзком долати якусь відстань.

Раз у раз спиняючися, перечікуючи і припадаючи до землі, проповзла вона метрів із п'ятнадцять (Ю. Смолич);

Десять кроків, які одділяли його від яблуні, він проповз на животі (І. Сенченко).

3. перен. Крадькома, непомітно проникати, потрапляти куди-небудь.

Треба проповзти в розташування ворога і знищити без усякого шуму два-три кулеметні гнізда, щоб відкрити прохід для несподіваного наступу (І. Багмут).

ПРОПО́ВЗАТИ, аю, аєш, док.

Повзати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проповзати — пропо́взати дієслово доконаного виду проповза́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проповзати — див. лізти; проникати  Словник синонімів Вусика
3. проповзати — I проповз`ати-аю, -аєш і рідко проповзувати, -ую, -уєш, недок., проповзти, -зу, -зеш, док. 1》 Переміщатися повзком де-небудь, поверхнею чогось і т. ін. (про комах, плазунів). || перен. Повільно рухатися де-небудь, переміщатися через щось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. проповзати — ПОВЗТИ́ (пересуватися поповзом у певному напрямку), ЛІ́ЗТИ, ПЛАЗУВА́ТИ, ПРОПОВЗА́ТИ (ПРОПО́ВЗУВАТИ рідше) (повз когось, щось); КОЛІНКУВА́ТИ розм. (на колінах); РАЧКУВА́ТИ розм. (спираючись на коліна і руки); ПЛАСТУВА́ТИ (на животі).  Словник синонімів української мови
5. проповзати — ПРОПО́ВЗАТИ, аю, аєш, док. Повзати якийсь час. ПРОПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРОПО́ВЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОВЗТИ́, зу́, зе́ш, док. 1. Переміщатися повзком де-небудь, по поверхні чогось і т. ін. (про комах, плазунів).  Словник української мови в 11 томах