проринати
ПРОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРИ́НУТИ, ну, неш, док.
Проходити, ніби занурюючись і виринаючи час від часу, крізь що-небудь.
Наполовину ущерблений місяць, швидко проринаючи крізь хмари, давно скотився вже за подніпровські кручі (Іван Ле);
Тюха слухняно метнувся до хлопця, вихилився, щоб ухопити своїми чіпкими клешнями, але Сивоок в'юнко проринув у нього попід руками (П. Загребельний);
// перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про почуття).
Олександр Васильович потай стежив за Потьомкіним, і в його очах мимоволі проринав острах за людину, що, здається, навмисне хотіла себе заморити надмірною їжею (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)