проридати
ПРОРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. що і без дод. Ридаючи, промовити що-небудь.
* У порівн. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс.. Спокійно й тихо все було. І я з холодною журбою сказав, неначе проридав: – Ну, повертайся, Галайда, ми поговоримо з тобою (В. Сосюра);
// перен. Видати звуки, подібні до ридання.
Оркестр.. проридав перші такти жалібного маршу (Л. Первомайський).
2. Ридати якийсь час.
Цілий день проридала.
Словник української мови (СУМ-20)