проривний
ПРОРИВНИ́Й, а, е.
1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змикання артикуляційних органівмовлення на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).
В українській мові переважають щілинні і проривні фонеми при відносно значній кількості африкат (з наук. літ.);
// у знач. ім. проривний, ного, ч. Приголосний звук, при вимові якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря.
За способом творення приголосні звуки поділяються на 1) зімкнені (проривні)...; 2) щілинні...; 3) зімкнено-щілинні..., 4) африкати (з наук. літ.).
2. розм. Стос.до прориву (у 3 знач.).
Бригаду .. підсилити ніким, і, очевидно, вона стане проривною ланкою (В. Собко).
3. Стос. до проривання (див. прорива́ння¹ 2).
Словник української мови (СУМ-20)