проривний
ПРОРИВНИ́Й, а, е.
1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).
В українській мові переважають щілинні і проривні фонеми при відносно значній кількості африкат (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 259);
// у знач. ім. проривний, ного, чол. Приголосний звук, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря.
2. розм. Стос. до прориву (у 3 знач.).
Бригаду .. підсилити ніким, і, очевидно, вона стане проривною ланкою (Вадим Собко, Любов, 1935, 124).
3. мед. Стос. до проривання (див. проривання 12).
Словник української мови (СУМ-11)