проридати
ПРОРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. і без додатка. Ридаючи, промовити що-небудь.
*У порівн. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс.. Спокійно й тихо все було. І я з холодною журбою сказав, неначе проридав: — Ну, повертайся, Галайда, ми поговоримо з тобою (Сос., І, 1957, 444);
// перен. Видати звуки, подібні до ридання.
Оркестр.. проридав перші такти жалібного маршу (Перв., Дикий мед, 1963, 346).
2. неперех. Ридати якийсь час.
Цілий день проридала.
Словник української мови (СУМ-11)