проридати
ПРОРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. перех. і без додатка. Ридаючи, промовити що-небудь.
*У порівн. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс.. Спокійно й тихо все було. І я з холодною журбою сказав, неначе проридав: — Ну, повертайся, Галайда, ми поговоримо з тобою (Сос., І, 1957, 444);
// перен. Видати звуки, подібні до ридання.
Оркестр.. проридав перші такти жалібного маршу (Перв., Дикий мед, 1963, 346).
2. неперех. Ридати якийсь час.
Цілий день проридала.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проридати — прорида́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проридати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Ридаючи, промовити що-небудь. || перен. Видати звуки, подібні до ридання. 2》 неперех. Ридати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проридати — ПРОРИДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без дод. Ридаючи, промовити що-небудь. * У порівн. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс.. Спокійно й тихо все було. Словник української мови у 20 томах
- проридати — Прорида́ти, -да́ю, -єш гл. Прорыдать. Словник української мови Грінченка