проринати
ПРОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРИ́НУТИ, ну, неш, док. Проходити, прослизати крізь що-небудь, попід чимсь і т. ін.
Наполовину ущерблений місяць, швидко проринаючи крізь хмари, давно скотився вже за подніпровські кручі (Ле, Право.., 1957, 154);
Тюха слухняно метнувся до хлопця, вихилився, щоб ухопити своїми чіпкими клешнями, але Сивоок в’юнко проринув у нього попід руками (Загреб., Диво, 1968, 56);
// перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про почуття).
Олександр Васильович потай стежив за Потьомкіним, і в його очах мимоволі проринав острах за людину, що, здається, навмисне хотіла себе заморити надмірною їжею (Добр., Очак. розмир, 1965, 252).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проринати — прорина́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проринати — -аю, -аєш, недок., проринути, -ну, -неш, док. Проходити, прослизати крізь що-небудь, попід чимсь і т. ін. || перен. Виявлятися якими-небудь зовнішніми ознаками (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
- проринати — ПРОРИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРИ́НУТИ, ну, неш, док. Проходити, ніби занурюючись і виринаючи час від часу, крізь що-небудь. Наполовину ущерблений місяць, швидко проринаючи крізь хмари, давно скотився вже за подніпровські кручі (Іван Ле)... Словник української мови у 20 томах