проривний
ПРОРИВНИ́Й, а, е.
1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змикання артикуляційних органівмовлення на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).
В українській мові переважають щілинні і проривні фонеми при відносно значній кількості африкат (з наук. літ.);
// у знач. ім. проривний, ного, ч. Приголосний звук, при вимові якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря.
За способом творення приголосні звуки поділяються на 1) зімкнені (проривні)...; 2) щілинні...; 3) зімкнено-щілинні..., 4) африкати (з наук. літ.).
2. розм. Стос.до прориву (у 3 знач.).
Бригаду .. підсилити ніким, і, очевидно, вона стане проривною ланкою (В. Собко).
3. Стос. до проривання (див. прорива́ння¹ 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проривний — проривни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- проривний — -а, -е. 1》 лінгв. Такий, за вимови якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови). || у знач. ім. проривний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
- проривний — Проривни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проривний — ПРОРИВНИ́Й, а, е. 1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови). Словник української мови в 11 томах