проривний
проривни́й
-а, -е.
1》 лінгв. Такий, за вимови якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови).
|| у знач. ім. проривний, -ного, ч. Приголосний звук, за вимови якого відбувається змичка артикуляційних органів мови на шляху видихуваного повітря.
2》 розм. Стос. до прориву (у 3 знач.).
3》 мед. Стос. до проривання (див. проривання I 2)).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проривний — проривни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- проривний — ПРОРИВНИ́Й, а, е. 1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змикання артикуляційних органівмовлення на шляху видихуваного повітря (про звуки мови). Словник української мови у 20 томах
- проривний — Проривни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проривний — ПРОРИВНИ́Й, а, е. 1. лінгв. Такий, при вимові якого відбувається змичка артикулюючих органів мови на шляху видихуваного повітря (про звуки мови). Словник української мови в 11 томах