пророкотати
ПРОРОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОРОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Док. до рокота́ти, рокоті́ти.
Не встигли вони [махновці] як слід наїстись, пересідлати і нагодувати коней, як раптом над селом пророкотав незвичайний грім (І. Цюпа);
– Хазяїн – сам не гам і другому не дам, – солодко пророкотав отець Софроній (В. Речмедін).
2. Рокотати (рокотіти) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)