пророкотати
ПРОРОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПРОРОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Док. до рокота́ти, рокоті́ти.
Не встигли вони [махновці] як слід наїстись, пересідлати і нагодувати коней, як раптом над селом пророкотав незвичайний грім (Цюпа, Грози.., 1961, 92);
— Хазяїн — сам не гам і другому не дам, — солодко пророкотав отець Софроній (Речм., Весн. грози, 1961, 71).
2. Рокотати (рокотіти) якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)