прорікання
ПРОРІКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. проріка́ти.
– Рийте, рийте, ваші благородія, – глумливо кидав він Дьяконову та іншим. – Тільки чи довго тут будете володіти і княжити? – Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, але Васька Лобатий.. не раз уже виявлявся правим (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)