проскрипіти

ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док.

1. Док. до скрипі́ти 1, 4.

Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (І. Вирган);

Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби (О. Гончар);

Встань, орачу! Вже Прогули вітри, Проскрипів мороз, Вже пройшла зима! (І. Франко);

Уже опівночі, коли вгамувалося село, під вікнами проскрипів сніг і кватирка, що була нещільно причинена, відхилииася (М. Греба).

2. що, перен., розм. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом.

Муедзин востаннє проскрипів з мінарета “ла алла”, і правовірні спочивають (М. Коцюбинський);

– Барометр впав ще нижче, – проскрипів півголосом Джузеппе (Мирослав Ірчан).

3. Скрипіти якийсь час.

Всю ніч проскрипіли віконниці.

Значення в інших словниках

1. проскрипіти — проскрипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскрипіти — -плю, -пиш; мн. проскриплять; док. 1》 неперех. Док. до скрипіти 1), 4). 2》 перех., перен., розм.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. 3》 неперех. Скрипіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскрипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
4. проскрипіти — ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док. 1. неперех. Док. до скрипі́ти 1, 4. Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (Вирган, В розп.  Словник української мови в 11 томах
5. проскрипіти — Проскрипіти, -плю́, -пиш гл. Проскрипѣть.  Словник української мови Грінченка