проскрипіти

ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док.

1. неперех. Док. до скрипі́ти 1, 4.

Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (Вирган, В розп. літа, 1959, 296);

Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів’ї верби (Гончар, Циклон, 1970, 100);

Встань, орачу! Вже Прогули вітри, Проскрипів мороз, Вже пройшла зима! (Фр., X, 1954, 10).

2. перех., перен., розм. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом.

Муедзин востаннє проскрипів з мінарета «ла алла», і правовірні спочивають (Коцюб., І, 1955, 291);

— Барометр впав ще нижче, — проскрипів півголосом Джузеппе (Ірчан, II, 1958, 326).

3. неперех. Скрипіти якийсь час.

Всю ніч проскрипіли віконниці.

Значення в інших словниках

1. проскрипіти — проскрипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскрипіти — -плю, -пиш; мн. проскриплять; док. 1》 неперех. Док. до скрипіти 1), 4). 2》 перех., перен., розм.Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. 3》 неперех. Скрипіти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскрипіти — ПРОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. проскрипля́ть; док. 1. Док. до скрипі́ти 1, 4. Проскрипіли ворота; Вулицею проскрипіли повз хату дві пари кроків (І. Вирган); Сич десь зовсім близько проскрипів на верхів'ї верби (О. Гончар); Встань, орачу!...  Словник української мови у 20 томах
4. проскрипіти — СКАЗА́ТИ (передати словами думки, почуття, поставити якесь запитання, дати відповідь, зробити повідомлення і т. ін.), МО́ВИТИ, ПРОМО́ВИТИ, ПРОГОВОРИ́ТИ, ПРОКАЗА́ТИ, ВИ́МОВИТИ, ВИ́СЛОВИТИ, ПОВІ́ДАТИ, ВИ́ГОВОРИТИ розм., ПРОГЛАГО́ЛИТИ (ПРОГЛАГОЛАТИ) заст.  Словник синонімів української мови
5. проскрипіти — Проскрипіти, -плю́, -пиш гл. Проскрипѣть.  Словник української мови Грінченка