проскімлити

ПРОСКІ́МЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що і без прям. дод. Док. до скі́млити.

– Вельми добру річ ти нараяв, – сказав підбадьорливо Сивоок, але Лучук глибше западав у зневіру. – Де там! – проскімлив він. – Нічого не вийде! (П. Загребельний);

// безос.

– Дайте хоч закурити, – жалібно проскімлило з-за дверей (Григорій Тютюнник).

2. без прям. дод. Скімлити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проскімлити — проскі́млити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскімлити — -лю, -лиш, док. 1》 перех. і неперех. Док. до скімлити. || безос. 2》 неперех. Скімлити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскімлити — ПРОСКІ́МЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех. і неперех. Док. до скі́млити. — Вельми добру річ ти нараяв, — сказав підбадьорливо Сивоок, але Лучук глибше западав у зневіру. — Де там! — проскімлив він. — Нічого не вийде! (Загреб., Диво, 1968, 150); // безос.  Словник української мови в 11 томах