проскімлити

ПРОСКІ́МЛИТИ, лю, лиш, док.

1. перех. і неперех. Док. до скі́млити.

— Вельми добру річ ти нараяв, — сказав підбадьорливо Сивоок, але Лучук глибше западав у зневіру. — Де там! — проскімлив він. — Нічого не вийде! (Загреб., Диво, 1968, 150);

// безос.

— Дайте хоч закурити, — жалібно проскімлило з-за дверей (Тют., Вир, 1964, 305).

2. неперех. Скімлити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. проскімлити — проскі́млити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проскімлити — -лю, -лиш, док. 1》 перех. і неперех. Док. до скімлити. || безос. 2》 неперех. Скімлити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проскімлити — ПРОСКІ́МЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що і без прям. дод. Док. до скі́млити. – Вельми добру річ ти нараяв, – сказав підбадьорливо Сивоок, але Лучук глибше западав у зневіру. – Де там! – проскімлив він. – Нічого не вийде! (П. Загребельний); // безос.  Словник української мови у 20 томах