прославляння

ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. прославля́ти 1, 2, 4.

Гнався [Мустафа] за пишнотою, за славою, за владою, летів у відчайдушний риск, вірячи в любов до нього яничарів, в їхній захват ним, у прославлення й обожнювання (П. Загребельний);

Поетові [А. Тарковському] були ненависні й осоружні прославлення радянських вождів (із журн.).

Значення в інших словниках

1. прославляння — прославля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прославляння — -я, с. Дія за знач. прославляти 1), 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прославляння — ХВАЛА́ (висловлення найвищої оцінки комусь, чомусь), УСЛА́ВЛЕННЯ, ЗВЕЛИЧА́ННЯ, ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, ГІМН, ПСАЛО́М, ДИФІРА́МБ, ПАНЕГІ́РИК (перебільшена похвала). Віддавна смілості й одвазі шумить по всесвіту хвала (М. Рильський); І сорок літ ішов Франко-сіяч..  Словник синонімів української мови
4. прославляння — ПРОСЛАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. прославля́ти 1, 2, 4. Спільними рисами лялькового театру різних народів були антиурядові, антиклерикальні тенденції, демократична спрямованість, прославляння народної мудрості (Укр. клас. опера, 1957, 22).  Словник української мови в 11 томах