прославлятися
ПРОСЛАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОСЛА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. просла́вляться; док.
1. чим і без дод. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чому-небудь.
– Козакуйте ж, процвітайте Та й нам слави уділяйте. Козакуйте ж, прославляйтесь, На нас любо оглядайтесь (П. Куліш);
Сей твір.. прославився як дуже вдатний (Леся Українка);
[Поліна:] В тебе з дитинства талант. Могла би прославитись своїми піснями (І. Кочерга).
2. ірон., рідко. Здобувати недобру славу.
Чи хто Вам пише такі листи, як я? Певне ні, бо я вже прославилась далеко своїми листами, що в них ніколи нема того, що треба (Леся Українка);
Коли йдеться про вірність і єдність підданих, володар не повинен боятися прославитися жорстоким (П. Загребельний).
3. тільки недок. Пас. до прославля́ти 1, 2, 4.
Над його [П. Сагайдачного] могилою студенти Богоявлинської братської школи промовляли жалібні вірші, зложені ректором Касіяном Саковичем, в яких прославлялися заслуги покійного перед рідним краєм (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)