просочений
ПРОСО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до просочи́ти.
Байдужісінько проходять повз нього чумаки з наймитами своїми – в чорних, навмисне, від нападу нужі, просочених дьогтем сорочках, з півнем, що куняв на передній мажі, котрий будив їх у дорозі щоранку (О. Ільченко);
* Образно. Навкруги панувала важка, просочена місячним промінням тиша (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)