просочений
ПРОСО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просочи́ти.
Байдужісінько проходять повз нього чумаки з наймитами своїми — в чорних, навмисне, від нападу нужі, просочених дьогтем сорочках, з півнем, що куняв на передній мажі, котрий будив їх у дорозі щоранку (Ільч., Козапьк. роду.., 1958, 25);
*Образно. Навкруги панувала важка, просочена місячним промінням тиша (Гжипький, Опришки, 1962, 35).
Словник української мови (СУМ-11)